#ttm_стаття

Як допомогти собі і близькій людині в умовах гострої реакції на стрес

Зібрали велику статтю
Стаття від Тетяни Хміль.
Перше, що важливо розуміти, стрес — це абсолютно нормально. Стресова реакція не робить нас та наших близьких слабаками. Вона потрібна, щоб вижити та мобілізуватись.

Друге — розуміючи особливості кожної із реакцій, ми можемо найкраще допомагати іншим. А значить, і собі.
1. Ступор
Це сильна стресова реакція, яка може бути небезпечною для життя і здоров'я, якщо вона настає тоді, коли важливо діяти і рухатись. Виглядає ступор так, що людина ніби завмирає (можливо не цілковито, проте її рухи стають дуже повільні). Людина не реагує на зовнішні подразники.

Що робити?

Твоя ціль - поволі, але впевнено виводити людину із стану завмирання.

Для цього: підійди збоку або спереду, готовори пошепки. Сказати своє ім'я, і хто ви для неї, розповісти людині, що відбулось. Сказати, що ця реакція нормальна, і по-можливості відвести людину у безпечне місце, бажано подалі від людей.

Зігнути пальці людини у стопорі та притиснути їх до долонь так, щоб утворився кулак із великими пальцями назовні. Якщо вмієте - масажуйте позитивні точки.
Чого не робити?

Не говорити голосно, людина вас чує і бачить. Не підходити зі спини.
2. Ридання
Ридання це добре, так напруга виходить із тіла. На відміну від істерики — в риданні немає сильного збудження.

Що робити?

Встановити тілесний контакт — взяти за руку, обійняти за плечі. Слухати активно, емпатично. Підтримувати словами: "Я бачу, що ти засмучений/а", "Це справді гірко чути", "Я розумію, що ти відчуваєш зараз".

Що не робити?

Не зупиняти, не залишати на самоті, не задавати питань, не давати порад, як заспокоїтися. Не казати, що вам теж погано, а військовим ще гірше, щоб людина усвідомила, як їх пощастило. Не усвідомить, не зрозуміє. І не повинна.
3. Нервове тремтіння
Кінцівок і всього тіла. Це теж добре, так із тіла виходить напруга. Може тривати від кількох хвилин до кількох годин.

Що робити?

Дати тілу далі тремтіти. Можливо навіть потрясти людину, щоб посилити тремтіння (з дозволу, звісно) протягом 10-15 секунд. Постійно говори з людиною в процесі. Поясни, що така реакція нормальна, і це пройде.

Що не робити?

Не зупиняти, не заспокоювати. Не накривати, щоб зігріти. Не залишати одного. Не обіймати і не притискати до себе, щоб не зупинити тремтіння.
4. Апатія і безсилля
Це коли сильне виснаження, сил нема ні на що, навіть на емоції. Людина дуже тихо і повільно говорить, робить паузи так, ніби забуває, що хоче сказати.

Що робити?

Відвести у тихе місце і допомогти зручно влаштуватись. Зняти взуття. Говорити з людиною: розповідати щось, задавати прості питання: "Як тебе звати?", "Хочеш води?", "Як ти зараз?". За можливості забезпечити тілесний контакт (можна поставити руку на лоба), чи запрошувати виконувати просту діяльність, результат якої буде видно. Люди в апатії, теж можуть плести сітки.

Чого не робити?

Не кричи. Не намагайся "привести до ладу" чи підбадьорювати. Не змушуй бути активним, якщо є така можливість.
5. Істерика
Це демонстративна реакція: театральні пози, надно сильні розмашисті рухи. Людина може в процесі кричати чи плакати. Реакція можлива від кількох хвилин до кількох годин. Після істерики буде знесилення.

Що робити?

За можливості позбав людину в істериці глядачів. Потурбуйся, щоб людина себе і вас нічим не поранила. Можна залишити людину на безпечній відстані до себе, або зробити щось несподіване, щоб її переключити. Говори різкими короткими фразами: "Сядь", "Попий води", "Дихай", "Умийся". Після істерики потурбуйся про відпочинок, уклади близьку людину спати.

Що не робити?

Не кричати у відповідь. Не догоджати капризам та проханням. Не прислужуватись, щоб заспокоїти. Це те саме, що підливати бензину у вогонь. Відстрочувати виконання бажаного: "після сну", "пізніше".
6. Страх, панічна атака
Мокрі долоні, серце сильно стукає, пустий погляд поза вас і дуже напружене обличчя. В такі моменти людина справді може слабко усвідомлювати, що відбувається і не контролювати цю реакцію.

Як допомогти собі?

Почати дихати глибоко і животом. Повільно. Можна дихати під рахунок, чи використати дихальну практику з інтернету. Важливо тіло відчути опору — стати міцно на ноги, і перекочуватись із пальчиків та п'ятки. Якщо сидячи - впертись у спинку стільця. Знову ж таки, щоб відчути опору.

Як допомогти близькій людині?

Показати присутність — взяти за руку, сказати що "ти поруч", "ви разом". Запропонувати подихати, так ніби нюхаєте квітку. Відвести у безпечне місце. Якщо людина лежить і починає скручуватись в пору ембріона - накрити, щоб дати ще більше відчуття безпеки.

Як не робити, щоб справді допомогти іншому?

Не кричати. Не закликати до мужності. Не показувати мотиваційні відео про звитяги бійців.
7. Гнівна реакція
Крики, погрози, звинувачення, заклики до ненависті, руйнування речей, удари руками по різних поверхнях.

Що робити?

Якщо є можливість попросити інших вийти, щоб ізолювати людину у гніві. Спробувати зрозуміти причину, і дати "випустити пару". Якщо є така можливість — дайте людині покричати, побити подушку тощо. Покажіть людині, що ви її союзник! "Я тебе розумію, давай подумаємо, що можемо зробити разом". Проявляйте доброзичливість, запропонуйте фізичну роботу — ідеально, це носити важкі речі, чи бігати.

А також можна просто піти.

Що не робити?

Не сперечатись. Не ображатися. Не звинувачувати людину, навіть якщо гнів направлено на вас.
8. Бурхлива активність
Різкі, беззмістовні, хаотичні рухи. Людина в такому стані може також багато і беззмістовно говорити. Іноді безглузді доволі речі.

Що робити?

Прибрати всіх, хто може постраждати від цього. Зафіксувати положення тіла людини взявши за лікті ззаді або за коліна. Говорити спокійно про те, що відбувається. З розумінням: "я знаю, що ти хочеш звідси піти", "Я бачу, що ти хочеш, щоб це закінчилось.

Чого не робити?

Не сперечатись, не задавати питань, погоджуватись, не кричати, не давати заборон з "не" ("Не біжи", "Не рухайся", "Не кричи").

Впевнена, ця пам'ятка допоможе у критичний стан вам і вашим близьким. Поширюйте знайомим і друзям.

Донати армії тут, тут і тут. А також в тебе в додатку mono чи приват24.

Віримо в ЗСУ, віримо в кожного з нас